Професія кухар – одна з найдревніших, бо розвивалась разом із цивілізацією. Щойно печерні люди приручили вогонь і стали смажити м’ясо на багатті, вони ймовірно швидко з’ясували, у кого з одноплемінників мамонт виходить смачніше і соковитіше. Та почали довіряти цю важливу місію тільки йому. Звичайно, це лише припущення. В той час як справжні історичні факти нижче.
• Перші підтверджені факти роботи професійних кухарів відносяться до 2600 року до н.е. Про це свідчать записи з грецького острова Кріт, на якому їжу для солдат готували спеціально навчені для того люди, які одержували за свою працю платню.
• Перші школи кухарського мистецтва з’явилися за часів імператора Тиберія Цезаря Юлія Августа (близько 400 року н.е.), а очолював їх великий кухар Апиций.
• Вишукана французька кухня, якою ми знаємо її сьогодні, з’явилися внаслідок Французької революції. «Завдяки» політичному конфлікту кухарі, які працювали на дворянство, втратили роботу. Тому почали відкривати власні ресторани, адаптуючи розкішні страви для мас.
• В Німеччині з 1291 року і майже до початку XVIII століття кухар був однією з чотирьох важливих фігур при дворі, а у Франції кухарями могли стати лише знатні люди. Після почесної посади головного винороба Франції слідував керуючий випічкою хліба, начальник чашників, шеф-кухар, керуючі ресторанів і лише потім йшли маршали і адмірали.
• У XIV-XVII століттях при європейських королівських дворах їжу готували по 500-800 чоловік. Відомо, що в Англії при дворі Річарда Другого працювали 1000 кухарів, які щодня обслуговували 10 000 чоловік.
